Нещасний випадок на виробництві та відповідальність роботодавця

Яких дій має вжити потерпілий від нещасного випадку на виробництві, щоб отримати компенсацію? Консультує «Польська юридична компанія з надання допомоги постраждалим».

З Міхалом П. трапився нещасний випадок під час будівництва паркану. Він отримав удар по голові великим металевим елементом будівельної машини, в результаті чого отримав важкі травми, несумісні з життям. У терміновому порядку потерпілому було проведено операцію з трепанації черепа та видалення численних уламків кісток з мозку.

Після перебування в лікарні Міхала П. перевели до реабілітаційної клініки. Спочатку у нього була моторна афазія та правосторонній геміпарез. Як наслідок, потерпілому знадобилася допомога в таких базових речах як користування туалетом, їжа, пересування, одягання, купання та ходьба. Він заново вчився говорити й рухати кінцівками.

Одним із наслідків аварії була також поява гіпертонії, яка почалася через відсутність фізичної активності та збільшення ваги. При цьому через травми потерпілий не міг тренуватися, щоб скинути зайві кілограми. Гіпертонія фактично унеможливила проведення операції по заміщенню дефекту кістки черепа.

Окрім фізичної болі, Міхал П. страждав і душевно.Він втрачав свідомість, відчував сильний страх. Також він боявся, що не створить власної сім'ї, а стане тягарем для батьків, братів і сестер. У нього також виникли проблеми з концентрацією, пам’яттю і мовою.

Почуття безпорадності і втрата життєвої енергії були викликані ще й тим, що потерпілий до аварії був молодим, сильним і активним чоловіком. Після нещасного випадку йому довелося докорінно змінити своє колишнє життя, звести фізичну активність до мінімуму і відмовитися від багатьох видів діяльності, які приносили йому радість, наприклад, подорожей із друзями. Підтримувати стосунки з близькими теж було важко – після нещасного випадку з ним розійшлася дівчина, а контакти з колегами обмежувалися рідкими відвідинами його вдома.

Після аварії потерпілий отримував допомогу по хворобі від Департаменту соціального страхування – спочатку допомогу по хворобі, потім реабілітаційну допомогу, а потім пенсію. Однак суми, що виплачуються Департаментом соціального страхування, були недостатніми для того, щоб Міхал П. міг покрити витрати, пов'язані з лікуванням, реабілітацією та поїздками до медичних установ. У зв'язку з цим потерпілий звернувся до компенсаційної юридичної компанії.

Підприємство, на якому працював потерпілий, не мало страхування цивільної відповідальності, тому адвокати Міхала П. направили запит на виплату безпосередньо роботодавцю. Після відмови у виплаті відшкодування завданої шкоди потерпілий вирішив подавати до суду, оскільки були підстави стверджувати, що роботодавець несе відповідальність за шкоду, завдану Міхалу П.

Перша підстава була обумовлена відповідальністю роботодавця в разі заподіяння працівнику шкоди. Оператор будівельної машини, яка вдарила Міхала П., законним вироком суду був визнаний винним у заподіянні тяжкої шкоди здоров'ю. Тому роботодавець відповідав за принципом ризику – він довірив виконання дій підлеглому, а той заподіяв шкоду. Крім того, оператор машини не був навчений роботодавцем і не мав відповідного дозволу на керування машиною.

Роботодавець також відповідає за так званий «рух підприємства», тобто за усі процеси, що здійснюються на його користь на підприємстві та приводяться до руху силами природи (пари, газу, електрики, рідкого палива тощо), несе відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові рухом підприємства чи закладу, окрім форс-мажорних обставин або виключно з вини потерпілого або третьої особи, за яку роботодавець не несе відповідальності. Між так званим рухом підприємства (обслуговуванням будівельної машини) і збитком, нанесеним Міхалу П., виник причинний зв'язок, що робить роботодавця відповідальним за аварію.

Третя підстава – це відповідальність власника транспортного засобу на підставі ризику. Водій машини під час виконання робочих обов'язків не був його власником. Як і у попередньому пункті, в цьому випадку роботодавець також несе відповідальність, коли рухом транспортного засобу буде завдано шкоди людині або майну.

Роботодавець-відповідач не ставив під сумнів той факт, що він несе відповідальність за наслідки нещасного випадку на виробництві, але наводив багато аргументів, що сума компенсації, яку вимагає Міхал П., є надмірною. Він також стверджував, що Міхал П. був винуватцем нещасного випадку.

Після уважного вивчення всіх обставин та аналізу документації, суд визнав, що роботодавець несе відповідальність за нещасний випадок на роботі та вказав на збіг зазначених вище підстав відповідальності. Тому він зобов’язав відповідача сплатити позивачу суму 204 тисячі злотих в якості відшкодування з відсотками з 2011 року та щомісячно сплачувати пенсію по інвалідності у розмірі 1429,37 злотих на місяць. Крім того, відповідача зобов’язано сплатити судові витрати.

В обґрунтуванні суд вказав, що суми присуджених виплат є цілком виправданими та відповідними до розмірів заподіяної шкоди. Завдяки цьому відповідач відшкодує також і моральні збитки, спричинені ним.

Якби Міхал П. з групою юристів «Польської юридичної компанії з надання допомоги постраждалим» не вирішили подати позов проти роботодавця, єдина компенсація, яку він зміг би отримати, була б від Департаменту соціального страхування. На жаль, ніякі гроші не повернуть потерпілому повну працездатність, але це, безумовно, полегшить його повсякденне життя і йому не доведеться хвилюватися про своє майбутнє.